Колись у давнину, у сніжні святкові ночі в Карпатах, коли зірки мерехтіли на небесах, Олекса Довбуш вирішив закарбувати в пам’яті людей нову легенду про себе. З тих пір його ім'я лунало в гірських долинах, а оповіді про його велич і доброту переходили від покоління до покоління.
У те особливе Різдво, коли долини вкрилися білою ковдрою і ліси мовчали, а кожен дім був наповнений веселим сміхом та запахом смачних страв, Олекса відчув покликання здійснити незвичайний похід.
Олекса блукав серед гір, допитуючись від еха Карпатських долин про таємничий святковий дар для своїх побратимів.
Його серце настільки було наповнено теплом любові до свого народу, що він вирішив вирушити у подорож за магічним каменем, що володів чарівною силою привносити радість і тепло кожному, хто біля нього знаходиться.
Снігові ворота Карпат відчинилися перед Олексою, і його шлях пролягав через заметілі стежки та сніжні полонини, де жвавий вітерець нес карпатські співи та супроводжував вдачею. Долина переповнювалася мовчазною красою, і опришок з усією своєю вірністю насолоджувався природою своєї Батьківщини.
В самому серці однієї з гірських печер, захованої серед височин, Олекса знайшов таємничий кришталевий камінь, який випромінював світло різдвяних зірок. Обернувши його снігом, він створив із нього кришталеву кулю, що мала дарувати світло та тепло в серця опришків у найхолоднішу пору року.
Повертаючись у своє селище, Олекса вніс світло і радість в кожен дім: магічний камінчик зігрівав зсередини, неначе коньяк Довбуш Карпатський. Люди сходилися, щоб відчути тепло різдвяної ночі, і в їхніх очах світився вогник поваги та любові до Олекси Довбуша.
І з того часу, щорічно в ніч на Різдво, у кожного з чистим серцем є можливість віднайти цей чудний камінь. Подейкують, що знаходитися він може десь біля стежки Довбуша. Та аби вам було тепло, поки ви його ще не знайшли - посмакуйте коньяком Довбуш Карпатський.
Comments